Назва: Миротворці
Оригінальна назва: Guerreros
Рік виходу: 2002
Жанр: Військовий, історичний, бойовик, драма
Режисер: Даніель Кальпарсоро / Daniel Calparsoro
У ролях: Едуардо Норьега, Елой Асорін, Карла Перес, Рубен Очандіано, Хорді Вілчес, Роджер Касамайор, Олівер Ситрук, Арсеніо Місяць, Стефан Елбаум, Фернандо Джіменез, Роман Лукнар.
Про фільм:
1999 рік. Взвод іспанських миротворців до Косово, покликаний відновлювати електричне освітлення в зруйнованих селах нічийної зони, унаслідок тотального страху і хаосу, що панують як в просторі, що оточує миротворців, так і в їх психіці, влаштовує власну маленьку війну з сербськими і мусульманськими партизанами (а заразом і між собою), в якій інші бійці гинуть, інші виживають, але, право, краще б, мабуть, загинули, бо навряд чи зможуть надалі справитися з отриманими душевними травмами. Людська, дуже людське безглуздя, хаотична руйнівність громадянської війни, особливо в уміло змонтованому і високо художньому зіставленні її з вічно живим, прекрасним Божим світом, власне, і є змістом фільму, змістом людської трагедії, що контрастує з фабулою майже голлівудського бойовика на теми в'єтнамської війни, по лекалах якої скроєний фільм Кальпарсоро. Багато в чому "Миротворці" повторюють сюжетні ходи стоуновского "Взводу", дещо є тут і від "Апокаліпсису..." Копполи. Проте іспанський взвод, на відміну від американського, б'ється не просто на чужій землі, але в чужій війні, більше того - якраз сражаться-то і не покликаний, і до ладу не навчений. В результаті військова драма перетворюється на партизанську робінзонаду, в протистояння всіх проти всіх і кожного проти кожного. Виживання ж досягається втратою людського, озвірінням. І коли - у фіналі - герої усвідомлюють, що воювали, по суті, за власною ініціативою, з власними фантомами і самими собою, гірше за те, що самі себе і спровокували, і підставили, і погубили, ще того гірше, що порушили всі накази і виявилися не миротворцями, а, навпаки, паліями, трагічні і фарсові складові фільму, з'єднавшись, утворюють яскріючу смертельну дугу катарсису, який глядачеві не випробувати неможливо, тому що ми, присутні у екрану, самі живемо в тому ж світі, не сьогодні так завтра в реальності розділимося на миротворців і поджігателей, щоб вбивати друга і самих себе за химери апріорі неіснуючих свобод, обряди безглуздих церков, шматки загальної матері-землі, яка, взагалі-то, належить не країнам і человекам, а одному Творцеві, людині ж якщо і належить, то більш-менш надійно в об'ємі, що не перевищує двох метрів углиб.
Название: Миротворцы
Оригинальное название: Guerreros
Год выхода: 2002
Жанр: Военный, исторический, боевик, драма
Режиссер: Даниэль Кальпарсоро / Daniel Calparsoro
В ролях: Эдуардо Норьега, Элой Асорин, Карла Перес, Рубен Очандиано, Хорди Вилчес, Роджер Касамайор, Оливер Ситрук, Арсенио Луна, Стефан Элбаум, Фернандо Джименез, Роман Лукнар.
О фильме:
1999 год. Взвод испанских миротворцев в Косово, призванный восстанавливать электрическое освещение в разрушенных деревнях ничейной зоны, по причине тотального страха и хаоса, царящих как в окружающем миротворцев пространстве, так и в их психике, устраивает собственную маленькую войну с сербскими и мусульманскими партизанами (а заодно и между собой), в которой иные бойцы погибают, иные выживают, но, право, лучше бы, пожалуй, погибли, ибо вряд ли смогут в дальнейшем справиться с полученными душевными травмами. Человеческая, слишком человеческая бессмысленность, хаотичная разрушительность гражданской войны, особенно в умело смонтированном и высоко художественном противопоставлении ее с вечно живым, прекрасным Божьим миром, собственно, и является содержанием фильма, содержанием человеческой трагедии, контрастирующей с фабулой почти голливудского боевика на темы вьетнамской войны, по лекалам которой скроен фильм Кальпарсоро. Во многом "Миротворцы" повторяют сюжетные ходы стоуновского "Взвода", кое-что есть здесь и от "Апокалипсиса..." Копполы. Однако испанский взвод, в отличие от американского, сражается не просто на чужой земле, но в чужой войне, больше того - как раз сражаться-то и не призван, и толком не обучен. В результате военная драма превращается в партизанскую робинзонаду, в противостояние всех против всех и каждого против каждого. Выживание же достигается утратой человеческого, озверением. И когда - в финале - герои осознают, что воевали, в сущности, по собственной инициативе, с собственными фантомами и самими собой, хуже того, что сами себя и спровоцировали, и подставили, и погубили, еще того хуже, что нарушили все приказы и оказались не миротворцами, а, наоборот, поджигателями, трагические и фарсовые составляющие фильма, соединившись, образуют искрящую смертельную дугу катарсиса, который зрителю не испытать невозможно, потому что мы, собравшиеся у экрана, сами живем в том же мире, не сегодня так завтра в реальности разделимся на миротворцев и поджигателей, чтобы убивать друга и самих себя за химеры априори несуществующих свобод, обряды нелепых церквей, куски всеобщей матери-земли, которая, вообще-то, принадлежит не странам и человекам, а одному Создателю, человеку же если и принадлежит, то более-менее надежно в объеме, не превышающем двух метров вглубь.
загрузка...
