Що нас чекає через 100 років і чим людство має жити?
Все, що нас оточує у просторі і часі, це не випадковість. І кожен з людей – не випадковість. Життя наше не заводить у глухий кут. НІ. Все має свій сенс. Людська цивілізація. Маю таку давню і таку коротку історію водночас. Сама людина така проста істота. Це всього на всього 71 % чистої води, 18 % вугілля, 4% азоту, 2% кальцію, 2% фосфору, 1% калію, 0,5% сірки, 0,5% натрію, 0,4% хлору. А ще + столова ложка різних мікроелементів: магнію, цинку, марганцю, міді, йоду, брому, фтору, кремнію. Але всі ці елементи – це не повністю людина. Адже людина хоч і є хімічною сумішшю, але такою, що вражає: "Хто зміг так вдало погратись із дозуванням?... рівновагою?... неймовірною складністю?" Людина це не тільки ім'я, прізвище, це ще й соціальна історія. Хтось із розпачем в житті каже: "Невже живемо ми, щоб померти?" А відповідь проста: "Ні живемо, щоб жити". Світ навколо нас настільки великий. Стільки незвіданого відкриває перед кожним з нас, стільки таємничого, пропонує нам втілити свої мрії і свої можливості в життя. А в той самий час, він настільки тісний, що просто не можливо не задуматись над тим, як би створити ще щось нове, своє. Через 100 років? Для людини – це довго, для світу – безмежно мало. Чи могли у 1907 році, коли Російська імперія ще рідко де мала електрику, коли Миколу 2 засудили на смерть, коли тільки-но пішов з життя Мендєлєєв, і навіть періодична система елементів щойно лиш була відкрита, уявити, що зараз, у 2007 році, більше половини людського населення може спокійно сидіти за комп'ютером, увійти в Інтернет і, якщо я того побажаю, читати даний текст з будь-якого кінця світу? Думаю навряд чи. І навряд чи світ, яким я його бачу в 2107 році, буде саме таким. Впевнена в одному. Людство, як і зараз, буде робити помилки. Ціною еволюції будуть ці помилки. Адже по суті, яким є розвиток наш? Три кроки вперед, два назад, три кроки вперед, два назад... І можемо йти швидше, навіть бігти, але все одно два кроки відступатимемо назад. З кожним поколінням, та що це я? з кожним роком! Ми маємо все більше технологій, все більше можливостей, а все одно не можемо відповісти на питання, які ставили перед собою давньогрецькі філософи. Все йде вперед, а нічого не змінюється. Думаю, що і через сто років, існуватимуть проблеми добра-зла, честі-приниження, правди-брехні, вірності-зради, ідеалу-реальності. Думаю, що і через сто років, батьки не завжди розумітимуть дітей, а ті, в свою чергу, іноді нарікатимуть на батьків, а лиш, коли виростуть, опиняться в тій самій ситуації. А щодо батьків. От спитати зараз у дівчат, чи вміють вони готувати? 80% не знають як те робити. Невже через декілька сот років матимемо покоління бабусь, що не вміють пекти пиріжки?! Зміняться технології, зміниться все навколо. Але, напевно, якась дівчинка, сидітиме і на своїй трохи застарілій моделі транслятора і проектора думок на папір буде замислюватись і друкувати про проблеми людства в 2207 році, з посмішкою думатиме про одяг, звички, житло людей з далекого 2007. Але все одно погодиться, що версій загибелі Титаніка може бути безліч, і навряд ми знайдемо достовірну... що кіно все ж не замінить театр... що найкраще пахне твій коханий... і що Пушкін мав рацію: "Чем меньше женщину мы любим, тем больше нравимся мы ей"
Якщо публікація "Що нас чекає через 100 років і чим людство має жити?" Вам сподобалася поділіться з друзями в соціальних мережах або залишите коментарі.
Як на мене стаття трохи примітьивна,бо за рамками життя криється далеко щось більше,ніж стосунки людей (батьків і дітей),прогнозувати щось є абсурдно,так як все залежит від сили думка...........
На сайті не розміщено жодного файла, всі матеріали, посилання, та відео пле'єри знайдені у вільному доступі в інтернеті. Якщо якась публікація порушує Ваші права напишіть нам admin@fantom2.org.ua
Ющенко і Тимошенко об'єднуються проти Януковича 
Сирний торт з полуницею 
На Черкащині пам'ятник Леніну облили фарбою, розмалювали свастиками і зірками і написали "к 
0