|
Любов Любов — Почуття глибокої сердечної прихильності до особи іншої статі; кохання. Той, кого люблять. Стосунки між чоловіком і жінкою, викликані сердечною прихильністю. Інтимні стосунки з особою іншої статі. Почуття глибокої сердечної прихильності до кого-, чого-небудь. Глибока повага, шанобливе ставлення до людини. Глибока приязнь, викликана родинними зв'язками. Інтерес до чого-небудь. Внутрішній, духовний потяг до чого-небудь. Пристрасть до чого-небудь.
У стародавній міфології і поезії — космічна сила, подібна до сили тяжіння.
У Платона і в платонізмі любов — ерос — спонукальна сила духовного сходження. Психологія любові
Любов (в значенні тілесної привабливості, чуттєвої насолоди) — перехідна емоція. У сучасному світі любов часто розуміється як емоцію чи почуття задоволення. Емоція — усвідомлене тілесне збудження, яке ми відчуваємо після впливу подразника. Емоція має хвилеподібну природу — вона нарощується і зникає. Це складний процес, що має нейрофізіологічний, нервово-м'язовий, феноменологічний аспекти. Емоція визначається як півсвідоме явище, на практиці її можна регулювати за допомогою вольових зусиль, змінювати інтенсивність та плин емоційних реакцій засобами роботи мислення. Агресія і любов є рушійними енергетичними потенціалами в усьому живому.
Емоція як перша сходинка розвитку оцінки поступово насичується раціонально і набуває морального змісту. Саме завдяки моральній оцінці дитина ділить усе, що відбувається навколо неї, на два протилежні полюси: добро — зло, правда — брехня, любов — ненависть, розум — невігластво, милосердя — жорстокість, честь — ганьба, радість — горе. Любов:
Висока ступінь емоційно позитивного відношення, що виділяє об'єкт серед інших і поміщає його в центр життєвих потреб і інтересів суб'єкта (любов до батьківщини, до матері, до дітей, до музики тощо).
Інтенсивне, сердешне і відносно стійке відчуття суб'єкта, обумовлене сексуальними потребами і що виражається в соціально сформованому прагненні бути з максимальною повнотою представленим в життєдіяльності іншого так, щоб будити у нього потребу в у відповідного відчуття тієї ж інтенсивності.
Любов в своїх інтимних психологічних характеристиках є суспільно-історично обумовленим відчуттям, що своєрідно відображає соціальні відносини і особливості культури, виступаючи як етична основа відносин в інституті браку.
Дослідження онтогенезу і функцій любові показують, що вона грає велику роль у формуванні і становленні особи.
Існує тісний зв'язок індивідуального відчуття любові з традиціями і нормами суспільства і з особливостями сімейного виховання — обидві ці групи змінних є джерелом прийнятих суб'єктом способів інтерпретації своєї поведінки.
У психології робилися неодноразові спроби дослідження внутрішньої структури любові в цілому та окремих її компонентів. Найбільш важливим з отриманих результатів є встановлення зв'язку між здібністю до любові і відношенням суб'єкта до самого себе. Цей і ряд інших аналогічних фактів, а також роль любові в створенні сім'ї роблять любов винятково важливою для психотерапії і психологічного консультування, для виховання і самовиховання особи. Любов — християнська чеснота
Любов (грец. agape, в значенні глибокого духовного милосердя, доброти, співчуття) — найперша християнська чеснота, і також виявлення дару Святого Духа. Пише Павло у «Посланні до Коринтян»: «Я ж покажу вам путь куди значнішу. Любов ніколи не переминає», а також говорить про любов в кон-тексті інших харизматичних дарів. Любов є даром, як говорить сам Павло, «найдосконалішим, який ніколи не проминає».
Любов — це не тільки чеснота. Це сама сутність життя. Бог є Любов і по імені, і по єству. Любов з'єднує людину з Богом, Джерелом любові. «Любов долготерпить, милосердствує, любов не заздрить, любов не превозноситься, не гордиться, не безчинствує, не шукає свого, не дратується, не мислить зла, не радіє неправді, а сорадуеться істині, все покриває, всьому вірить, всього сподівається, все переносить» (1 Кор. 13,4-7).
Любов до ближнього є природним наслідком дійсного діяння Духа любові в серці людини. Не можна говорити про справжню любов до Бога без зовнішніх проявів у способі мислення, дій і вираження прагнень. Уміння любити і приймати ближніх такими, якими вони є — це зовнішній прояв внутрішнього перетворення і обожествлення чи воз'єднання з Христом. Заповіді любити Бога і ближнього творять нерозривну цілісність (Мт 22,34-40). Доброзичливість, повага, уміння пробачати, чутливість до потреб інших — це ознаки, характерні для життя людини, воз'єднаної з Христом, які повинен сповідувати християнин. Особливим проявом цієї духовної єдності є здатність відповідати на зло добром, на зневагу — вибаченням, що також є виразом зрілої християнської позиції.
Любов є добрий устрій душі, так що вона нічого з існуючого не любить більше, ніж пізнання Бога -Прп. Максим Сповідник Любов — наркотик
Вентральна тегментальна область виробляє допамін, природній стимулятор, і відправляє його в різні частини мозгу, коли людина закохана. Той же самий відділ мозгу задіяний при наркотичному опяніні від кокаіну.
Тривалість любові у міжстатевих відносинах:
романтична любов, як правило, діє протягом від 18 місяців до 3х років;
спокійна любов в шлюбі може тривати 10 років. Афоризми про любов
Любов до батьківщини — перша чеснота цивілізованої людини. — Наполеон
Та людина, яку ти любиш у мені, звичайно, краща за мене: я не такий. Але ти люби, і я намагатимусь бути краще. — Михайло Прішвін
Можливо, в цьому світі ти всього лише людина, але для когось ти - весь світ. — Ґабріель Ґарсія Маркес Дні року присвячені любові
Любов (Агапе) — Римська, 9-річна дівчина підросток, християнська мучениця, що постраждала в гоніннях імператора Адріана, одна з трьох дочок, разом з Вірою і Надією, святої Софії Римської. Дні пам'яті в Православній церкві 17 (30) вересня, в Католицькій 1 серпня і 30 вересня..
14 лютого — міжнародний день всіх закоханих, День Святого Валентина
Якщо публікація "Любов" Вам сподобалася поділіться з друзями в соціальних мережах або залишите коментарі.
Випадкові цікаві публікації з нашого сайту
загрузка...
|
Смерть Ванги. Як це було і які докази.