29 лютого

Літописи Київської Русі відраховували Нові роки від 1 березня аж до кінця XV століття. Це початок весни, відновлення Яви – життя природи. Це перший день світобудови. Початок Нового року в місячно-сонячному календарі припадав на новий місяць (молодика).

В цей день проводили спільну обрядову тризну на честь предків і проводжали зиму – виготовляли солом'яне опудало-зиму і, за обрядом, спалювали його.

Напередодні старого Нового року ми ушановуємо Вія (Вия) – Бога потойбічного світу. Вій одним поглядом вбиває людей і перетворює в попіл міста і села; його убивчий погляд закривають густі брови і з’єднані вії. І тільки у тому випадку, коли потрібно знищити ворожі раті, або спалити вороже місто, піднімають йому вії вилами. Його віки асоціюються з пічною заслінкою, яка дуже гаряча і її можна зрушити стороннім предметом. Відгороджений від світла масивними чорними віками, Вій нагадує Землю-піч, що горить всередині, чорну ззовні. Всередині Вія-печі утримуються такі енергії, стикання з якими рівнозначно долученню до Нижнього Світу, а значить – або смерть, або безсмертя.

Вія нагадує святий Кас’ян: “Кас’ян схожий на людину, увесь в шерсті, вії довгі, аж до землі, і весь чорний. Кас’янові через вії погано бачити, і нечиста сила підіймає йому вії гуртом”. Ім’я Кас’ян пов’язане з кістьми мертвих. Вій вважається одним із головних служителів Чорнобога, а також суддею над мертвими.

Напередодні першого дня весни (у давнину Новий рік) запалювали в печі священне вогнище, яке і символізувало Вія. Цій події передувало за календарем паралельне свято Симаргла (Івана-Воїна), коли мусили вперше на закінчення літа і початок осені розтопити піч. 1 вересня також вважається церковним Новим роком. Назва місяців "березень" і "вересень" має спільні витоки, і пов'язана з Богом Велесом, який повертає календарне коло. Звідси й слово "вірш" (вертіти, повертати), що перегукується з ведичним врішем (биком). А Велес є опікуном поезії.

Якщо умовно розглянути рік як один день і поділити його на 12 годин-місяців, як це було на первісному вимірі часу (годинник має 12 поділів, а доба тримає 24 години), то 1 березня мало б по суті символізувати початок ранку, тобто народження Сонця. Тому Вію мають підняти заслінку і вогонь, як зародок Сонця має вийти з потойбіччя на Світ Божий. А 1 вересня (вечір) на свято Комина (та ж сама пічка) головню від Сонця, Мати Сва на крилах має принести людям, тобто назад у піч, яку до цього свята ретельно готують (див. Свято Комина). Годинник (год, гад – змій, англ. gоd – Бог) має виглядати наступним чином:

1 грудня (На(ш)ума, нового змія) – 12-24 (0) год. – ніч;
1 березня (Явдух) – 3 (6) год. – ранок;
1 червня (Шума, старого змія) – 6 (12) год. – день;
1 вересня (Комина) – 9 (18) год – вечір.

По суті два крила Матері Сва мають символізувати ранкову й вечірню зорю, про що й мовиться у Велесовій Книзі. Але не вона виводить Сонце на сине небо, а Велес – провідник в Наву і назад до Яві – у комоні (місяці-човні):

Молили Велеса, отця нашого, хай потягне в небі комнощь1 Суражову,
хай зійде на нас сурі вішати, золоті кола вертячи.
То бо Сонце наше, яке освітлює домівки наші.
І перед його ликом блідим єсть лик огнищ домашніх.
Сьому Богу-огнику Семурглю речемо показатися
і встати на Небесах і перейти аж до мудрого2 світа. [ВК, 3а].

Перед цими подіями і мали б віднайти головню (яку в свій час принесла до Камина Мати Сва), що й відбувається на свято Обернення 24 лютого. Грекоортодоксальна церква в цей день відзначає 1-ше і 2-ге знайдення голови Іоана Предтечі. Він замінив собою спадаюче Сонце – Купалбога (різдво – 24 червня). Тобто, ми тут бачимо повторення подій Різдва (25 грудня – відповідно 24 лютого), коли новонароджене сонце на восьмий день (1 січня – відповідно 1 березня) у човні-місяці (він же й камін) має з'явитися на Світ Божий. Єдина відмінність – лютий місяць римські імператори украяли собі на догоду, тому треба розуміти, що свято Вія це є останній день місяця і зараз ми не дораховуємося до 8 днів від Знайдення голови. Треба також зазначити, що 3-те знайдення голови Предтечі відбувається щорічно 25 травня, якраз за 8 днів до свята Шума (1 червня).

Всі свята мають чітку прив'язку до річного кола, тому довільне їх змінення може привести до втрати духовної сили. Нажаль, ми не зможемо зараз відновити справедливість і повернути лютому місяцю дні, що недостають до повних 30 (31). Та треба пам'ятати про них, аби не згубити свої світоглядові основи.
______________
1) Комнощ – дослідники перекладають, як комонь (кінь), а треба розуміти, що це є човен-камін з кониками на кінцях.
2) мудрого – синього (блакитного), тобто мається на увазі, що світ має перевернутись на місце (нічне небо – це перевернутий світ) і з'явитися синє Свароже склепіння на якому попливе комонь Суражіїв (Сонячний), тому вдень верхній світ (верхня голова Бога) символізує мудрість.

Якщо публікація "29 лютого" Вам сподобалася поділіться з друзями в соціальних мережах або залишите коментарі.

Випадкові цікаві публікації з нашого сайту

Відношення церкви до сучасної моди

Фінальний матч Кубка УЄФА: "Шахтар" (Донецьк) переміг "Вердер" (Бремен) з рахунк

Табачник дозволив вишам викладати іноземними мовами і пропонує повернути у школи курс російської літ