ЧИ ЗНАЄМО МИ, ЩО СВЯТКУЄМО?

З метою знищення національних традицій і пам’яті на теренах всіх радянських республік колишнього СРСР, протягом кількох поколінь єврейсько-більшовицький «радянський» режим всіма доступними методами нав’язував поневоленим народам штучні свята і «героїв» юдейського походження. Усе це робилося цілеспрямовано і системно для відвернення людей від їхніх національних героїв.

На жаль, нічого не змінилося і в Україні навіть після 1991 року. До цього часу на українців на їхній споконвічно етнічній землі й досі дивляться кам’яні та металеві пам’ятники колишніх людожерів, які безжалісно приносили в жертву десятки і сотні мільйонів людей на олтар юдейського Молоха. Такого цинізму ще не знала історія людства.

Багатовікова, полита кров’ю та слізьми історія українського народу дає нам право говорити про його велич та неповторність. Скільки славних сторінок написано про боротьбу наших предків, про віковічну красу нашої арійської землі та її місію у розвитку світової цивілізації. А скільки ще ненаписано або покрито брехнею та перекручено за стільки років неволі!

Протягом всього історичного шляху відбулося чимало подій, які назавжди увійшли в народну пам’ять. Щороку ми відзначаємо ті чи інші свята, щоб краще усвідомити минуле і подумати про майбутнє. Особливе місце серед них займають церковні, державні та традиційно-народні. Але в цій статті хочеться зосередити увагу саме на державних святах. Що вони собою являють, чому ми їх святкуємо і що або хто за ними стоїть?

Усі свята, що їх ми відзначали за роки радянської влади, мали за собою якесь обгрунтування, і тільки 8 Березня залишилося без офіційного пояснення. Справді, дивно, чому цей день і нині є державним святом у незалежній Україні (і не тільки), попри те, що воно було запроваджене у найтрагічніший період нашої історії. Можна припустити, що у чиновників, які зробили цей день вихідним, просто залишилася ностальгія за весняним святом. Але чому тоді ми святкуємо весняне свято не 1 березня за новим стилем чи 14 березня за старим, а саме 8-го? Мабуть, весна має приходити 8 березня за бажанням тих, хто привчив нас його святкувати.

І якщо це Міжнародний жіночий день, то чому його відзначали тільки у колишньому СРСР, адже жінки є і в інших країнах світу? Отож поява цього свята безпосередньо пов’язана з революційними подіями початку ХХ ст. Тоді ставилося завдання зруйнувати «до основанья» все, зокрема й традиційно-народні, церковні та державні свята, і запровадити революційні свята.

Свято 8 Березня започатковано на 2-й Міжнародній конференції жінок-соціалісток, що відбулася 1910 року в Копенгагені. Під впливом революційних подій 1905 — 1907 рр. у Росії було прийнято рішення вважати 8 Березня Днем міжнародної солідарності жіночого пролетаріату у боротьбі за рівні права з чоловіками.

«Правда» 1917 року називала це свято Днем жіночого Робітничого Інтернаціоналу. Проте засновників цього свята хвилювала не економічна та політична рівність жінок — прикриваючись цією вивіскою, вони намагалися залучити жінок до поширення революційних ідей, які спрацювали б на розвал сильних імперій, знищення церкви, одне слово — руйнацію фундаменту тих країн, які ще не були під впливом масонів. 8 Березня — це свято не всіх жінок, а жінок- революціонерок.

8 березня — це 23 лютого за старим стилем. День, коли ми святкували день Радянської армії і Військово-морського флоту. Знову ж таки, не зрозуміло, чому обрано саме цей день. Кого захистила Чер-вона армія цього дня? Яку перемогу стільки років вона святкувала? В енциклопедії є коротке і розмите формулювання: «День отпора войскам германского империализма — 23 февраля — стал днем рождения молодой Красной армии». Таке враження, що вона тільки один день давала «отпор» ворогу. Проте цього дня армія мала лише нищівні поразки.

То чи не святкуємо ми одну і ту ж подію про яку навіть не маємо уяви (чоловіки — 23 лютого за старим стилем, жінки — 8 березня за новим стилем)?

Доступ до унікальних архівів — і вітчизняних, і зарубіжних — дав змогу по-новому оцінити події останніх століть, відійти від заангажованих поглядів і на документальній основі відкривати нові сторінки історії, відновити правду, переглянути написане на замовлення певних дійових осіб.

Уже ні для кого не секрет, що лідерів революційних рухів єднали не тільки вірність ідеям Інтернаціоналу, комунізму та іншим «ізмам», а й те, що переважна більшість їх належала до однієї етнічної групи. Саме вихідці з єврейського народу стояли на чолі усіх революційних переворотів початку ХХ ст.

Тому й не дивно, що Клара Цеткін (єврейка), виконуючи завдання партії — придумати жіноче свято, згадала про героїню єврейського народу — Естер, якій присвячено щорічне єврейське свято — Пурім (євреї називають його «наше Благовіщення»). Його відзначають між 20 лютого і 25 березня (день святкування змінюється відповідно до місячного календаря — як і день святкування православної Пасхи). Можливо, того року, коли було вирішено відзначати Міжнародний жіночий день, Пурім випав на 8 березня. Зрозуміло, якби змінювали дату свята щороку, то було б надто помітно, що святкується саме Пурім. Тому святкування дня жінки-революціонерки вирішили максимально приблизити, але все ж таки відділити від Пуріма. І зупинилися на 8 березні.

Не зайве згадати історію Пуріма.

Після вавилонського полону євреїв, всі охочі могли повернутися до Єрусалима. Проте невдовзі вияснилося: євреї надто добре укріпилися в Пер-сії, тож не бажали повертатися на Батьківщину. Вони проникли в усі структури, що становило загрозу для персів. Персидський патріот Аман приніс царю Артаксерксу проект звільнення Персії від євреїв. Рішення монарха було однозначним — негайна реалізація проекту Амана. Проте придворний постачальник Мардохей (єврей), почувши про це, запропонував царю (який не відзначався високими моральними якостями) в наложниці свою племінницю — Естер. Вона зуміла домогтися не тільки знищення проекту Амана, а й страти самого Амана. Замість знищення євреїв Артаксеркс погодився стратити усіх їхніх ворогів. «...царь позволяет Иудеям, находящимся во всяком городе, ...убить и погубить всех сильных в народе и области, которые во вражде с ними, детей и жен, и имение их разграбить» (Есф. 8, 8-11). Амана повісили разом з десятьма його дітьми. Всього було знищено 75 000 персів.

Вражає, що ненависть євреїв до Амана (а у його особі, мабуть, до всіх неєвреїв) ось уже майже 2,5 тисячоліття не тільки не зникає, а навпаки культивується у наступних поколіннях.

Отже, з чим вітають жінок 8 березня: з днем жінки-революціонерки чи з святом Пуріма? І з чим вітають чоловіків 23 лютого: з поразкою Червоної армії чи, знову ж таки, з Пурімом?

Водночас ми маємо чудове, рідне свято жінки-матері, але чомусь його наші законодавці не спроможні піднести до рівня загальнодержавного. Хоча 2000 р. були перші, ледь помітні, спроби відзначити це свято, але це радше замилювання очей.

У цьому контексті цікаво розглянути ще одне свято — 1 Травня — День міжнародної солідарності трудящих. Чому саме 1 травня?

Професор М.Сенченко у статті «7 листопада — погляд через роки» документально доводить, що офіційна історія має безліч фактів фальсифікації. Зокрема, він засвідчує, що керівництво усіма революціями, політичними вбив-ствами, державними переворотами здійснювала одна й та сама сила. «Однією із таємних сил, що має за мету управління світом, і яка відігравала значну роль в усіх революційних подіях, є товариство — орден Ілюмінатів». Усі масонські організації, перебувають під впливом цього ордену. Цю таємну антихристиянську організацію засновано 1 травня 1776 року. Можливо, як естафету від римського імператора Діоклетіана, який відзначився жорстокими переслідуваннями та вбиствами християн, знищенням церкви і святих писань.
1 травня він зрікся престолу.

Символічно, що професор Вайсхаупт саме 1 травня започаткував орден Ілюмінаті для нової боротьби з християнством (і не тільки). Чи випадково рівно через 110 років після заснування ордену Ілюмінаті 1 травня 1886 р. американські робітники (під керівництвом масонських ляльководів) на конгресі у Чикаго 1 травня обрали днем загального страйку-маніфестації? З 1889 р. доля цього свята пов’язується з ІІ Інтернаціоналом, який на Паризькому конгресі постановляє святкувати 1 Травня відкритими маніфестаціями задля об’єднання міжнародного пролетаріату у боротьбі за восьмигодинний робочий день, а також для «...выполнения всех других постановлений международного конгресса в Париже». Що являють собою ці «другие постановления» — окреме питання.

Комуністи, святкуючи 1 травня, стверджують, що це дата початку революції 1905 року (що здійснювалася під безпосереднім керівництвом масонських лідерів). Разом з тим вона залишається річницею створення ордену Ілюмінаті.

Якщо не відгороджуватися від досить відомих теорій і вчень про духовний світ (усі вони мають право на життя), то можна помітити чітку закономірність у наповненні усіх дат і цифр конкретною інформацією. Зокрема, чи не є закономірністю той факт, що орден Ілюмінаті створено 1 травня, і в ніч з 30 квітня на 1 травня святкується міжнародний сатанинський шабаш (Вальпургієва ніч), мета якого та сама, що і в масонів: знищення церкви, масові погроми і вбивства, пропагування анархії і непокори? Чи не є свято 1 Травня замаскованим і хитро продуманим відголоском і продовженням цих подій, хоча здійснюється воно несвідомою масою, яка сама не знає, що святкує?

Світова масонська закуліса вже кілька століть спрямовує всі сили на завоювання світу. І робиться це хитро, продумано і впевнено. Розуміючи, що наприкінці ХІХ — початку ХХ ст. робітники становили величезну силу (якщо їх правильно організувати, зацікавити і спрямувати у потрібному руслі), масонські керівники висунули на перший план економічні вимоги. І це їм вдалося. За їхнім сценарієм розвивалися подальші події. Ось що пише один з ідеологів революційних переворотів Ф.Енгельс про 1 травня 1890 р.: «Теперь, когда я пишу эти строки, европейский и американский пролетариат делает смотр своим впервые мобилизованным боевым силам; уже мобилизовано единое войско, под одним знаменем и для общей ближайшей цели... нынешний день откроет глаза всем капиталистам и землевладельцам на то, что теперь пролетарии всех стран действительно объединились».

Справжня мета керівників таких акцій нам відома. Як наголошує М. Сенченко: «...революційний дух народу, самі революції та їх рушії — це міф”. Таємні організації використовували робітників для здійснення заздалегідь запланованих революцій з метою зміни урядів і повного їхнього підпорядкування масонським цілям. У результаті кровавого перевороту 1917 р. було знищено найсильнішу імперію в світі — Російську, яка стояла на шляху до світового панування таємної масонської зграї, розгромлено християнську церкву, знищено мораль.

Врешті-решт, ми стоїмо перед невидимою, але вже добре відчутною силою з простянутою рукою, не розуміючи, коли ми стали боржниками. Згодом, можливо, станемо бомжами, а там і рабами. Чудово продумана пастка.

У цьому контексті необхідно згадати це одну подію. Сатанінські культові організації з гордістю нагадують усім про те, що саме у ніч з 30 квітня на 1 травня 1939 р. (Вальпургієва ніч) вийшла перша у світі комерційна телепередача на Нью-Йоркській світовій ярмарці. Деструк-тивні сили світу відводять телебаченню особливу роль у знищенні світової цивілізації. За тими програмами, що сьогодні пропонуються глядачеві, не важко прогнозувати майбутнє.

Ось яке свято стало загальнодержавним в Україні. Свято невидимого знищення моралі, країни, народу і... майбутнього. Уявляєте, як весело закулісним режисерам дивитися на щасливі обличчя людей на першотравневих демонстраціях, коли ті дружно крокують до апокаліпсису…

А «Гелловін»... На перший погляд — звичайне собі свято, щось на зразок дня сміху (1 квітня). Цього дня люди перевдягаються нечистою силою, лякають і розігрують одне одного, здійснюється обряд випрошування для небіжчиків подарунків та перевдягання у небіжчиків, приносяться пожертви душам померлим, позв’язаних із сатаною. Американська церква сатани проголосила цей день своїм святом, і використовує його для відкритого поклоніння дияволу. Започатковано його напередодні католицького свята — Дня Всіх святих, і задумано напротивагу йому.

«Без сумніву, все це пропаганда сатанізму, — вважає голова місіонерського відділу Владивостоцької єпархії ієромонах Іннокентій. — Православна церква свідчить, що у Росії відбувається сатанізація суспільної свідомості. Увімкнеш телевізор, радіо, читаєш пресу — навкруги символи, паролі, заклинання. Це стало звичним, але не перестало бути зловісним. З релігійного погляду, те, що ми спостерігаємо сьогодні, — це спрощений шлях для проникнення в душі людей сил зла. За насадженням культу насильства, розпусти і окультизму приховану одну мету — руйнування традиційної російської православної культури і моралі. У такій ситуації всі морально здорові сили нашого суспільства повинні протистояти насадженню елементів сатанізму. Ми закликаємо до бойкоту Гелловіна, хоч би де його намагалися святкувати».

Це стосується не тільки Росії. Нині в Україні вже не тільки намагаються святкувати, а й святкують Гелловін. І що найбільше вражає, це те, що святкують його у школах, надавши цій чортівні форму невинних забав. Можливо, хтось із учителів не розуміє, що відбувається, проте це не звільняє їх від відповідальності ні перед своєю совістю, ні перед майбутніми поколіннями.

То чи не пора самим взяти шефство над нашими дітьми, доки ми не втратили їх назавжди? Чи не пора зупинитися, адже ми на самому краю прірви? Всі, хто бачить це (а побачить той, хто відкриє очі), не посилайтеся на свою зайнятість від своїх дітей, знайдіть час і поцікавтеся: чим вони займаються і чого їх навчають у школі. Потім самі собі скажете спасибі. Допоможіть собі самі. Дай вам Бог тер-піння і сили.

Якщо публікація "ЧИ ЗНАЄМО МИ, ЩО СВЯТКУЄМО?" Вам сподобалася поділіться з друзями в соціальних мережах або залишите коментарі.

Випадкові цікаві публікації з нашого сайту

Все про догляд за губами та губну помаду

Дещо про тюльпани...

ПСЖ і "Марсель" поборються за капітана "Динамо" Артема Мілевського