Божевілля

Вона не знала, що за поворотом,
Чому її ніхто не любить,
Чому паркан з колючим дротом
Чекає там.. Її погубить!

А скільки страху пережила рано,
Що просто дурно робиться в душі.
Краса її робила в серцях рани
І небо плакало. І падали дощі...

Десь на холодну, мокру, сіру землю,
Десь на її п’янкі вуста,
Тоді в очах ставало темно:
Її душа була пуста...

Вона була тоді дитина,
І думала, що все життя
Мине немов одна хвилина...
Та це не так! Її родина

Хотіла з неї познущатись,
З її краси і сили волі...
І батько рідний, рідна мати
Лишили сиротину в полі.

Та все ж знайшла дорогу "в люди":
Її знайшли два паничі.
Вона не знала, як це буде,
Та те, що сталося вночі.

Вона забути вже не зможе.
Лиш думка ця наводить страх!
"Мені ніхто не допоможе" –
Слова читаються в очах.

Та так і сталося! Ніхто
Не зміг тоді допомогти...
Запам’ятала одного,
Та захотіла утекти...

І уночі, як срібний місяць,
Світив дорогу сироті,
Вона тікала між дерева,
У ліс. Сама! На самоті!

Та щось заставило вернутись.
Бажання помсти діставало,
Та серце тихо їй сказало
Кривдника того позбутись.

І вже під ранок у хатині,
В якій покривдили її,
Поклялася "своїй" дитині:
"Не бачити його тобі!"

Й холодний ніж у серце "батька"
Вона забила і тоді
Здригнулася маленька хатка,
Й душа поплила по воді...

Вона тікала й плакалась на долю,
І розуміла, що вже вільна,
І мучилась від того болю...
Та ця трагедія не спільна...

Та тіло змучилося бігти
Вона ховалася між гілля,
Її ховали білі квіти
Це було дике божевілля.

Вона кричала поміж сльози
Й не розуміла вже нічого,
Неначе після передозу...
І помирала. Через кого?!

Лежало тіло в свіжих травах
І одяг був на ній подертий...
Померла та краса картава
І ненароджена померла.

Травень, 2004

Якщо публікація "Божевілля" Вам сподобалася поділіться з друзями в соціальних мережах або залишите коментарі.

Випадкові цікаві публікації з нашого сайту

Яблучні дієти

Що таке калорії?

Державний Гімн України