Повість про Аттілу відома східним слов'янам вже у XVI — XVII ст. Вона схожа за змістом і загальною побудовою з італійською народною поемою, виданою у Венеції 1538 р. Сюжетом для творів стала оповідь, записана у відомій хроніці Малали, про те, як Аттіла, зваблений красою однієї римської княжни, щоб здобути її, іде з військом до Італії і спустошує країну. До нас вона дійшла в складі «Познанського збірника» XVI ст. слов'яно-романських. повістей, що широко побутували в давніх східнослов'янських літературах. Давній українсько-білоруський текст «Історії ...» опублікував Олександр Веселовський у додатках до свого дослідження: Из истории романа и повести. Материалы и исследования». Славяно-римский отдел. Спб, 1888, вып. 2.
Аттіла (син Мундцука; ? — 453; король Ецель, за германською легендою «бич божий») — з 433 р. король гуннів, у 444 р., вбивши брата Бледу, зосередив усю владу в своїх руках, об'єднав гуннські, сарматські та германські племена, поширив володіння від Волги до Рейна, від островів Датського архіпелагу за Дунай. Спустошив Мізію, Фракію, Іллірик, примусив Феодосія II, візантійського імператора, платити дань, переправився через Рейн біля гирла Неккара, зруйнував міста Трір, Мец, Аррас, погрожував Орлеану. В 451 р. пограбував Германію і Галлію, але потерпів поразку на Каталаунських полях від римлян і вестготів. У 452 р., вдершись у Північну Італію, розорив Аквілею, Альтініум, Падую, Мілан. Невдовзі повернувся до Паннонії, де 453 р. помер під час свого весілля з бургундською принцесою Ільдіко. Про це і розповідає повість з достатньою історичною вірогідністю.
Скачати книгу