Моя люба донечко, моя ти дитино.
Пробач, що ти без мене, а я топчу чужину.
Не винна я в тому: прийшли такі роки-
І ми пішли з дому у різнії боки.
Тільки ти за покликанням вибрала дорогу,
А мій клич у світи від свого порогу.
Так зробили державні мужі,
Щоб дітей своїх вчити-
Мусиш йти в чужину, мусиш тяжко терпіти.
Перший крок у житті ти зробила самостійно,
Я горджуся тобою, моя люба дитино.
Іди твердо вперед до зірок у майбутнє,
Нехай щастя і доля йдуть з тобою попутньо.
А я там за горами чужу землю порошу,
І в потрібну хвилину тобі завжди поможу.
Тепер тільки рости і мужайся скоріше,
Ще лиш мить потерпи,
І повернусь я, хоч пішки.
Прошу в Бога здоров'я й щоб терпіння було,
Щоби наше коріння завжди разом росло.
Тому, ще раз пробач, що ти зарас без мене,
Тільки прошу не плач, я поплачу за тебе.
Та я дуже далеко, я в світах за горами,
Вісімнадцяту весну стрічай доню без мами.
Тож тебе я вітаю з повноліттям твоїм,
За тобою скучаю.....
Пам'ятай люба доню, що в кожну хвилину,
Думками і серцем до тебе я лину.

Вже Новий рік, а ми не з вами
Уже Різдво, а ми ще тут.
Ви всі зібралися у мами
Й колядники до вас ідуть.
Вони завзято вам співають,
А ви їм носите дари,
Бо свято це усі чекають;
Дорослі, діти і старі.
Ви вже до столу посідали,
І помолилися за всіх
Бо так завжди у нас бувало,
Бо свято це - лиш раз у рік.
Щоб всі жили у злагоді й любові
Щоб не було розбрату між людьми
Родився на землі посланник Божий
І взяв на себе людства всі гріхи.
Різдво Христове - це не просто свято
Із подарунками, їдою на столі
Різдво Христове - новий відлік часу
Це покаяння і очищення душі.
Покаймося й повернемось до Бога,
Щоб правельно пройти земне життя.
Один - єдиний шлях іде до нього
Через Спасителя і Сина Божого - Христа.

Надворі сонечко сіяє,
Там за вікном пташки співають,
А я у задумі сиджу,
І дивлюсь в даль оту страшну.

Мені буває дуже лячно
Усе нестерпно, дуже важко
Від темних спогадів отих,
Що бачу в снах своїх нічних.

Та швидше хочеться забути,
Ту біль нестерпну, неминучу,
І крик людей, і шум в вухах
Й прозорі сльози на очах.

Чому це так, чому, скажіть,
Хіба на світі є лиш біль:
Тривоги, страх й переживання,
Що переслідують людей вночі і зрання

Є щось прекрасніше і таємниче,
Те, що надає наснаги більше,
Глибоке й щире почуття
Це мрія усього мого життя

Це неповторна гармонія душі і тіла
Це нездійсненна радість, яку я хотіла
Це вічне биття в грудях серця мого,
Допоки кохає та любить воно.

Стараюся й не можу сказати я просто,
Що це не любов, а кохання доросле.

МАРИРІТ ЮРСЕНАР

Чи знаєте ви, як пахнуть тюльпани,
Як бджоли гудуть, шумлять океани,
Як вітер гуляє в широкому полі,
Так моє кохання вирує на волі.

Здіймається вгору, літає між хмар,
Шукає вершини нестримних бажань.
Палає іскристо кіптявим вогнем,
Радіє бурхливо холодним дощем.

Тремтінням незнаним пронизує тіло,
Наповнює душу любов’ю красиво.
В безодню відносить мої почуття,
Показує сутність самого життя.

На цьому пориві я хочу лишатись,
Нікуди не бігти, не йти, зоставатись.
Віддатися щирим свої почуттям
Бо мить лиш одна, та на ціле життя.

Майбутні серця хочу підкорити,
Своїми думками хоч одну душу полічити.
Смуток і відчай назавжди змити,
Навіть, якщо не буду жити.

Я не хочу славою засліпитися,
На людей зверхньо дивитися,
А лише добрим словом насолодитися,
Життєвими порадами поділитися.

Як зрозуміє моє слово – одна людина,
Тоді буду я дуже щаслива.
Як зрозуміє – ціла країна,
Тоді буду я жити без тіла.

Вірші – це не просто слова,
Це мої думки, мої почуття.
Які штовхають на хороші діла,
А зло викидають як сміття.

Добавлено (08.03.2008, 00:43)
---------------------------------------------
"Ти знаєш, що ти - людина..."

Ти знаєш, що ти - людина.
Ти знаєш про це чи ні?
Усмішка твоя - єдина,
Мука твоя - єдина,
Очі твої - одні.

Більше тебе не буде.
Завтра на цій землі
Інші ходитимуть люди,
Інші кохатимуть люди -
Добрі, ласкаві й злі.

Сьогодні усе для тебе-
Озера, гаї, степи.
І жити спішити треба,
Кохати спішити треба-
Гляди ж не проспи!

Бо ти на землі - людина,
І хочеш того чи ні-
Усмішка твоя - єдина,
Мука твоя - єдина,
Очі твої - одні.

Без слів, без уст, ховаєшся у темряві
Щоб радість поцілунку розділити
Стоїть схилившись у пітьмі два лебеді
Ніхто не вправі їх судити
Їм байдуже усе вони закохані
Навпомацки схрестили руки
Заховані в ночі два погляди
І лиш кохання чути звуки
Два слова тих: "моє сонечко"
Розірвуть ланцюги усі, що жмуть тебе
Забудеш що ти щойно був ще зкований
й у тепла ріці наввимашки пливеш
Без подиву, схопившись в насолоду
закопуєш себе в любов глибоко
ти знаєш, що отримав нагороду
і радий що кохана завжди збоку

Лиш дві хвилини подивитись
Лиш у очах її втопитись
Лише повішатись в її волоссі
Й поцілувати ніжно в носик
Лиш в погляді побачити дві барви
Лиш в голосі почути нотки правди
Лиш дві хвилини сфотографувати
Щоб потім у думках переглядати
Лиш зберегти в найкращому форматі
Лиш дві хвилини, більшого не вартий
Лиш доторкнутись до її долоні
і потім все життя ти у полоні
Лише два дотики і поцілунок
Лиш це для мене мегаподарунок
Лише тепла безкрає небо
Покриє всі твої нудні потреби
Лише кохання пише вірші
Лише воно не може бути грішним
Лише воно в душі ховається
І сили надає, і щастям набивається
Лиш дві хвилини подивитись
Лиш у очах її втопитись
Лише два дотики і поцілунок
Лиш це для мене мегаподарунок

кохана заспіваєш мені колискову?
без слів твоїх не можу я заснути
і бачить посмішку твою все знову й знову
і кожну мить в твоїх обіямах хочу потонути
кохана я не знаю щи писати
та кожну мить я думаю про тебе
мені пора давно вже спати
та от кохання переді мною небо
кохана зараз дивлюсь тобі в очі
вони далеко та завжди зі мною
з тобою щосекунди бути хочу
піду, потрібно сльози змить росою

ви знаєте як Цвітуть Магнолії?
ви знаєте як у їх цвіті весело купатись?
ви знаєте як важко стойти біля колії?
і з друзями найкращими прощатись..
як важко без хвилини, втратити
як важко знати, що там згодом
та ось поїзд руша, ти мусиш далі йти..
прощатися з перонним-сумним народом
І на війну нікому не потрібну
летить дракон пекельний-металічний
війну, на іграшку подібну..
і вірш оце такий цинічний
Без права вибору, летитть краса степів
Та ти солдат уже, і ждеш наказу..
можливо це не так як ти хотів,
ти був народжений із цим одразу

Добавлено (12.03.2008, 13:49)
---------------------------------------------
та пісеньку напишу згодом

Мы нашли спасение только с тобой
- Оградила от жестокого мира любовь,
Но не выстояли мы и все без толку -
Разлетелась вся любовь на мелкие осколки.
Летим в пропасть чувств разбитых,
Понимая что нам не вернуть их
Я знаю, что без тебя меня ничего не ждет,
Жестокость этого мира - в куски разорвет.
Меня спасала лишь ты, и только твоя
Любовь могла сохранить меня,
А теперь никто не ждет и не любит,
Отчание и страх агрессию разбудит -
Хочу разнести отражение вокруг,
На мелкие осколки, как слова из твоих губ
Раскололи на осколки пламенное сердце,
Жившее любовью к тебе на этом свете
Забыты, забыты, надежды убиты,
Эмоции на нервах в узел завиты,
Графины багровой крови разбиты,
Двери любви для нас закрыты -
Ключ далеко и его не достать.
Это все заставляет страдать
Протянуть руку к тебя я хочу,
Ощущуаю холодную лишь пустоту.
Осколки любви серде терзают -
Кровь течет и не застывает.
Воспоминания разрывают в куски,
Я падаю в объятия этой тоски
Пламя слезы дымом задую..
Не найти мне в мире другую,
А что останется в этой пустоте,
Слова лаконичны в своей простоте:
Боль, разрушение, месть, забвение,
Порок искушения и без сомнения,
Убили святое, исказили картину мира
Я знаю, я остался без тебя

Я десь це чула..читала) здається у Українсьій Літературі 7 класу)

Добавлено (18.03.2008, 22:14)
---------------------------------------------
Little_InKo, ) прікольний віршик...

От ще один:
Я кохаю тебе до безтями
Я кохаю тебе вже давно
Гірко те, що лиш учора
Ти помітив мою любов
Я заплакала в ніжних обіймах
Я хотіла його цілувать
Але погляд вбивчий його
Зразу мені сказав: "Поцілуєш його ну і що?
Любить він не тебе, а другу"
Зрозуміла усе і давно
І заплакала я і пішла
Йду, іду, і йшла і йду)
Хочу лиш сказать "люблю..."
Але час усе лікує)
Знала , знаю, й буду знать)