Вау....взагаліто я в шоці шо тут з"явилася тема мого міста. Ну я поки буду розміщати щось цікаве. Сподіваюся моє місто сподобається))Додано (03.08.2008, 01:17)
---------------------------------------------
Миколаїв. Флотське й корабельне місто,улюблене детище князя Потьомкіна Тавричеського, засноване ним у 1789 році, двома роками раніше від Одеси, в прекрасному місці, на напрочуд живописному півострові при злитті Інгулу й Південного Бугу, - за всіма даними, воно мало б стати «південною столицею» Росії, що прорубала нарешті вікно до чорноморського простору, в Середземномор′я.
Однак історія розпорядилась інакше. Миколаєву довелося стати містом-верф′ю, колискою Чорноморського флоту, одним із центрів кораблебудування й оборонної промисловості Росії, а згодом – і Радянського Союзу.
Місто росло, розвивалось, жило своїм життям. Нині це крупний обласний центр України з півмільйонним населенням, могутньою промисловістю, розвиненою соціальною сферою.
Це древня земля, благодатний південь України. Тут опалені сонцем степові простори зустрічаються з голубими валами Чорного моря, терпкі запахи чебрецю й полину змішуються з солоним рибним вітром морських просторів. Колись, багато віків тому по сизих ковилах степів летіли кіммерійські вершники, а бородаті скіфи купали своїх коней в чистих водах Гіпанісу - Південного Бугу. І понині бурхливі літні зливи вимивають з тутешньої землі уламки грецьких амфор, почорнілі ольвійські монетки, глиняні козацькі люльки… Древньогрецьке місто-держава Ольвія (нині – археологічний заповідник) неподалік від Миколаєва – невичерпна скарбниця наукових відкриттів.
З перших століть нашої ери ці місця поступово заселяли слов′янські племена, а з кінця X століття територія, де розташований нинішній Миколаїв, увійшла до складу Київської Русі. Численні чужоземці зазіхали на прибузький край – орди печенігів, половців, монголо-татарів, а також литовці, кримські татари, турки спустошували ці землі. І саме тут, на південному рубежі, в Дикім полів вставали на захист рідної землі відважні лицарі свободи – запорізькі козаки, грудьми закриваючи Україну від турецької й татарської зброї.
З кінця XVII століття розвиток краю пов'язаний з утворенням Запорізької Січі. Запорізькі й при бузькі козаки, незважаючи на небезпеку, вперто просувалися до моря, утворюючи острівці хліборобської культури. Степ, на який з півночі насувалась багата хліборобська культура, був просто приречений об′єднатися з морем. І це відбулося в результаті російсько-турецьких воєн.
У важкій затяжній війні Російська держава відстоювала право на вихід до моря, наполегливо просуваючись до важливого стратегічного пункту – Очакова. Боротьба велась уже на водяних просторах. Росії потрібен був свій флот. І за велінням князя Г.О.Потьомкіна в гирлі ріки Інгул у 1788 році була закладена нова верф. Довкола верфі почало рости містечко, поки що безіменне. Ім′я своє воно отримало через рік, після переможного штурму Очакова російськими військами під командуванням О.В.Суворова. Очаків був здобутий у грудні 1788 року, в день Святого Миколая, заступника моряків. На його честь і назвали нове місто.
