Чи насправді небезпечні ГМО?

Чи насправді небезпечні ГМО?

Відтепер споживачі в Україні можуть дізнатися, чи є в продуктах генетично модифіковані організми – Кабмін зобов`язав вітчизняних виробників розміщати на етикетках таку інформацію.

Використовувати генетично модифіковані організми чи ні – питання, без сумніву, дуже важливе. З одного боку – ще не доведений вплив ГМО на організм людини. З іншого – цією темою можна легко спекулювати.

Що ми знаємо про генетично модифіковані продукти?

Раз у раз ми чуємо: генетично модифіковані рослини можуть використовуватися в харчовій промисловості, і до чого це приведе – невідомо. Але при цьому ми мовчимо, що генетично модифіковані мікроорганізми давно вже в ній використовуються. Наприклад, для виробництва сирів. А так само у фармацевтиці (противірусний препарат рекомбінантний інтерферон).

Вперше генетично модифіковані рослини були використані з комерційною метою в 1996 році, а вже в 2006 році їх вирощували в 22 країнах світу. Такі рослини сьогодні в їжу вживають сотні мільйонів людей, у тому числі і в ЄС. Хоча відомо, що зовсім недавно вирощування трансгенних рослин в Європі було заборонено через відсутність законодавства в цій галузі. Але заборони використовувати продукти з їх вмістом в їжу людей і тварин не було. Більш того, після скасування вищезгаданої заборони, з кожним роком кількість європейських країн, що вирішили вирощувати генетично модифіковані рослини, лише збільшується.

І все тому, що ГМ-рослини потрібні для трансформації деяких фізіологічних і агрономічних характеристик окремих сортів (щоб забезпечити стійкість до дії високих і низьких температур, гербіцидів, шкідників, хвороб), а так само для зміни якості самого продукту – його кольору, тривалості зберігання, часу дозрівання.

Нині понад сто видів рослин модифіковано. Але з метою продажу вирощувати можна не так багато. На комерційному ринку є генетично модифікована кукурудза, гарбузи, соя, рапс, люцерна, бавовник, тютюн. А так само плодово-овочеві культури: помідори, огірки, паприка, салат, картопля. Лідер з вирощування таких рослин – США. Безліч таких полів існують і в Бразилії, Аргентині, Канаді, Китаї.

При цьому весь час існування ГМО проводяться різні дослідження – науковці всього світу намагаються з`ясувати, як вони впливають на організм людини. Одні експерти наполягають: ні про який негатив мова не йде – нічого подібного доведено ще не було. Інші – пророкуватимуть людству появу невідомих донині хвороб і епідемій саме у зв`язку із застосуванням ГМО. Цілком можливо, що одні мають рацію, а інші – перебільшують. Проте галас навколо ГМО є свідченням того, що в гру давно вступили глобальні компанії, які займаються сільськогосподарськими культурами і засобами захисту рослин. А це мільярди доларів! Ось і виходить, що біотехнологічні компанії і виробники насіння і добрив – жорсткі конкуренти. В Україні, звичайно, все набагато дрібніше – проте вона є частиною глобального ринку, і ситуація з ГМО стосується її повною мірою, а може і більше, враховуючи неврегульованість цього питання.

Сила закону

Хай там як, а Україна рано чи пізно мала визначитися в питанні застосування генетично модифікованих організмів, при цьому удавшись до вагомих аргументів.

По-перше, чи можна вирощувати такі рослини на території країни і використовувати в харчовій промисловості? Так не хочеться думати, що Україна не дуже цікавиться, в яких обсягах у нас вирощуються ось такі «трансформери»: фермери тихо отримують малий прибуток, компанії, що володіють правами на ГМ-сорти, – величезні гроші. Але насправді пора б визначитися, які сорти рослин потрібні нам, а які ні, і які результати роботи вітчизняних селекціонерів? Ще один момент – безперервні розмови про те, що до України ввозяться у величезних масштабах трансгенні харчові продукти. Так, результати досліджень деяких українських лабораторій доводять, що такі продукти є на нашому ринку (за даними Держспоживстандарту, в 40% харчової продукції містяться ГМ-компоненти), але про цілісну картину говорити складно.

По-друге, актуальним залишається питання, чи обов`язково повідомляти споживачів, що продукти містять ГМО. До цього не перший рік закликають захисники прав споживачів. Необхідність інформування споживачів не викликає сумнівів у розсудливих людей - ми повинні знати, що їмо і в яких кількостях.

В Україні наразі діє закон «Про дитяче харчування». У ньому говориться про те, що продукти харчування для дітей не можуть містити генетично модифікованих організмів. У законі «Про захист прав споживачів» йдеться про обов`язкове маркування дитячих харчових продуктів. Ніхто також не скасовував указ Президента, де сказано про необхідність маркування продуктів харчування, які містять ГМО.

Крім того, в 2002 році Україна приєдналася до Картахенського протоколу, який передбачає жорсткий контроль за ГМО, і узяла на себе зобов`язання прийняти закон «Про біобезпеку». Його ухвалили лише в 2007 році разом з іншими документами, готуючись вступати до СОТ. Але той документ виявився дещо недосконалим. Тому 1 серпня 2007 року Кабмін ухвалив рішення №985 про маркування продукції, що містить понад 0,9% генетично модифікованих організмів, і заборону використання ГМО в дитячому харчуванні. Ця ухвала мала набути чинності з 1 листопада 2007-го. Проте за кілька днів уряд ухвалу скасував. Тоді Всеукраїнська екологічна ліга подала до суду, і виграла його. Відтоді ситуація в українському правовому полі майже не змінювалася. Тільки у листопаді 2008 року в Україні прийняли державний стандарт, відповідно до якого всі продукти харчування, що містять ГМО, повинні маркіруватися. Наказ про початок дії міжнародних стандартів мав набути чинності вже 1 травня. Але знову-таки справа провалилася – цей Держстандарт не мав сили без затвердження Кабміну. А перед тим його повинні були завізувати ряд відомств, у тому числі й Міністерство юстиції. Останнє довго барилося. Деякі екологи навіть почали говорити про обстоювання інтересів якихось транснаціональних корпорацій.

Проте днями Кабінет Міністрів все-таки зобов`язав вітчизняних виробників маркірувати вміст ГМО в продуктах.

«Ця ухвала Кабміну має велике значення для формування державної системи біологічної безпеки для громадян України, – упевнена Тетяна Тимочко, заступник голови Всеукраїнської екологічної ліги. – Це маркірування має визначати назву генетично модифікованого організму, який міститься в продукті харчування, та його кількість. До речі, інформація повинна подаватися тим самим шрифтом, яким на етикетці надрукована назва конкретного продукту, тобто досить великим. Можна говорити, що це буде очевидна інформація. Крім того, всі продукти, які виробляють у країнах ЄС, давно маркірують. Це відбувається і в Росії. А відповідно до українського законодавства, вся інформація про склад інгредієнтів будь-яких продуктів харчування повинна бути державною мовою, що стосується і ГМО. Щодо відсотка, від якого має починатися маркування, то із цього приводу була велика дискусія. У деяких країнах починають з 0,1%, в інших – від 0,5% або 0,9%. Кабмін для України визначив цей відсоток від нуля».

Тобто ми будемо точно знати, чи є в продуктах ГМО чи ні, а не думати про якісь допустимі норми.

«Ми пропонували ввести маркування продовольчих товарів, у яких є ГМО понад 0,9%, – сказав заступник міністра економіки Сергій Романюк журналістам. – Так у Європейському Союзі. Але за пропозицією міністра юстиції було ухвалено рішення, щоб не встановлювати це рішенням Кабінету Міністрів, а виходити з технічних можливостей лабораторій, які є сьогодні в Держспоживстандарті. Таким чином, відтепер будь-яка наявність ГМО в продукті обов`язково повинна бути позначена на етикетках будь-якого продовольчого товару вітчизняного виробництва».

Новий бізнес?

Також у зв`язку з цим рішенням Кабінету Міністрів виникає ще низка питань. Наприклад, яким чином упроваджувати маркування для продукції і створити ефективну систему контролю. Крім того, виникають питання про вартість маркування і послуг аналізу на вміст ГМО, кількість лабораторій для проведення таких аналізів. Можна говорити і про українське законодавство, в якому поки що не передбачена відповідальність за порушення порядку маркування продуктів харчування на предмет вмісту в них ГМО.

За словами Романюка, такі лабораторії в Україні є. Вони знаходяться в НП «Укрметртестстандарт», Інституті екогігієни і токсикології ім. Л.І.Медведя, Національному університеті біоресурсів, ДП «Вінницястандартметрологія». Але їх, безумовно, недостатньо – ці підприємства не зможуть впоратися з усіма замовленнями в масштабах країни. Тому в Держкомітеті з технічного регулювання і споживчої політики думають над створенням цілої мережі таких лабораторій.

«Але якщо виходити з того, що державні стандарти, які зобов`язують виробників маркірувати продукти, було прийнято ще в листопаді минулого року, то за цей час всі могли неквапом підготуватися і провести необхідні аналізи, – продовжує Тетяна Тимочко. – Тим більше що на сировині, яку вони отримують з-за кордону, теж вказано, чи є ГМО. Так, сьогодні чотири українські лабораторії працюють на повну потужність. І з їх допомогою до 1 липня можна буде промаркірувати продукти харчування. Звичайно, краще, щоб було таких лабораторій більше, організувати їх в окремих регіонах країни. Хоча такі, думаю, дуже швидко будуть створені – люди розуміють, що це теж бізнес і таким чином можна заробляти гроші. Не виключаю, що вже існуючі лабораторії куплять собі необхідне устаткування».

Що стосується ціни питання створення лабораторій, то можна назвати конкретні цифри – більш ніж півмільйона гривень (чи готова держава до таких кроків?). Одне ж дослідження на наявність вмісту ГМО в харчових продуктах сьогодні коштує приблизно п`ять сотень гривень.

Слід зазначити, що українські компанії не злякалися новацій. Більш того, деякі виробники, не чекаючи офіційних документів, почали повідомляти, що в їхній продукції немає ГМО. Інші говорять, що ця ухвала Кабінету Міністрів ніяк не вплине на їхню роботу. Тим більше що багато підприємств, що працюють на експорт, постійні клієнти вищезазначених лабораторій.

Але в будь-якому разі, про результати проведеної «операції» можна буде говорити тільки в середині літа, коли всі продукти в українських магазинах будуть протестовані на вміст ГМО. Можливо, тоді ми побачимо окремі стелажі з дешевшими товарами, так, як це роблять у ЄС. І дуже хочеться сподіватися, що уряд зробив крок назустріч всім українцям, а не ще одну спробу збагатити окремих людей.

загрузка...